Міністерство  екології  та  природних  ресурсів  України

Доповідь

про хід реалізації Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра

та поліпшення  якості питної води  у 2001 році

Зміст 

1. Передумови та основні напрямки діяльності в 2001 році

2. Екологічний стан водних об’єктів басейну Дніпра в 2001 році

2.1. Використання водних ресурсів та скидання забруднюючих речовин

2.2.  Характеристика стану забруднення водних об’єктів басейну Дніпра за 2001 рік

2.3. Радіаційний стан поверхневих вод

3. Організаційне та законодавчо – нормативне забезпечення

4. Хід виконання першочергових заходів Національної та регіональних програм в областях басейну

5. Науково-технічне забезпечення

6. Міжнародне співробітництво

7. Висновки та пропозиції

Виконання Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води у 2001 році

1. Передумови та основні напрямки діяльності в 2001 році

На виконання доручень Кабінету Міністрів України від 26 березня 1997 року №5691/3 та від 16 липня 1997 року до №5691/3 щодо забезпечення реалізації Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води, як це передбачено постановою Верховної Ради України від 27.02.97 р. №123/97, Мінекоресурсів за участю зацікавлених міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та обл(міськ)держадміністрацій, розташованих в басейні Дніпра, у 2001 році продовжувало здійснювати супроводження та контроль за виконанням завдань, встановлених Національною програмою.

Екологічне оздоровлення басейну Дніпра стало одним із найважливіших пріоритетів у діяльності Мінекоресурсів, а розробка і виконання завдань Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води є важливою складовою в формуванні та реалізації екологічної політики України на шляху до її сталого розвитку, як це передбачено Планом заходів Кабінету Міністрів України та Мінекоресурсів щодо реалізації завдань, визначених у посланні Президента України до Верховної Ради України “Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічного і соціального розвитку на 2000-2004 роки” (розділ У1. Економічна та екологічна безпека України).

Особливістю Національної програми є комплексне вирішення екологічних проблем басейну: від створення законодавчо – правової бази та економічного механізму реалізації програми до виконання конкретних природоохоронних заходів по 20 її пріоритетних напрямках.

Основна діяльність щодо забезпечення реалізації Національної програми в 2001 році була зосереджена на:

·реалізації першочергових заходів для зменшення забруднення водних джерел басейну та відновлення і збереження природних ресурсів;

·розробленні та виконанні першочергових заходів організаційного, законодавчого, нормативно- методичного та інформаційного забезпечення Національної програми;

·виконанні Комплексної програми науково-дослідних робіт з екологічного відродження басейну Дніпра та поліпшення якості питної води;

·залученні міжнародної технічної допомоги для екологічного оздоровлення басейну Дніпра.

2. Екологічний стан водних об’єктів басейну Дніпра в 2001 році

2.1. Використання водних ресурсів та скидання забруднюючих речовин

  У порівнянні з минулим роком кількість водокористувачів, які звітували за формою 2-ТП(водгосп), зменшилась на 433 і становить 7515. З них 390 – зменшення звітів по сільському господарству. Це пов’язано з продовженням процесів реформування у цій галузі, продовженням перереєстрації органами Держводгоспу реформованих суб’єктів підприємницької діяльності та іншими об’єктивними причинами.

  У 2001 році з природних джерел басейну Дніпра було забрано 9641 млн.м³ води (з них 1022 млн.м³ – з підземних джерел). Це на 785 млн. м³ (або на 8 %) менше ніж у попередньому році і у 2 рази менше ніж 10 років тому. Тобто з 1991 року кожен рік спостерігається тенденція до зменшення забору води в середньому на 10 %  порівняно з минулорічними показниками.

  Значне зменшення забору води сталося у:

-  Запорізькій області - на 190 млн. м³ (з 1815 до 1625 млн. м³ за рахунок зменшення виробництва у промисловості та зрошення);

- Херсонській області -  на 315 млн. м³ (з 1161 до 846,5 млн. м³ в основному за рахунок зменшення зрошення);

- Київській області - на 166 млн. м³ (з 1278 до 1112 млн. м³ за рахунок зменшення виробництва у промисловості);

- Автономній Республіці Крим - на 242 млн. м³ (з 1614 до 1372 млн. м³ за рахунок зменшення використання води на зрошення).

Поряд з цим у деяких областях спостерігається збільшення забору води (за рахунок збільшення використання води у промисловому виробництві). Насамперед це такі промислово розвинуті області, як Дніпропетровська – на 115 млн. м³ м. Київ – на 41 млн. м³ та незначне збільшення по деяких інших областях.

  В цілому по басейну Дніпра використання води на різні потреби становить 7589 млн. м³ і має таку тенденцію: зменшення на господарчо-питні потреби – на 123 млн. м³ (з 1706 до 1583 млн. м³), на зрошення – на 469 млн. м³ (з 1443 до 973,8 млн. м³), на сільськогосподарське водопостачання – на 61 млн. м³ (з 209,1 до 147,9 млн. м³), на інші потреби – на 25 млн. м³ (з 62,62 до 37,61 млн. м³) та збільшення на виробничі потреби – на 62 млн. м³ (зі 4463 до 4525 млн. м³).

  У 2001 році в басейні Дніпра використано 324,7 млн. м³ стічних вод та 65,3 млн. м³ колекторно – дренажних вод.

  У системах зворотнього та повторно–послідовного водопостачання використано 24900 млн. м³ води.

  Втрати при транспортуванні склали 1500 млн.м³ води (15 % від забраної).

  Населення і галузі економіки в басейні забезпечувались водою в достатній кількості, дефіциту води не спостерігалось і надзвичайних ситуацій у зв’язку з цим не виникало. Встановлені ліміти жодному водокористувачу не зменшувались. Деяким водокористувачам ліміти води збільшувались у зв'язку із збільшенням обсягів виробництва.

  У 2001 році в поверхневі водні об’єкти, підземні горизонти та у накопичувачі скинуто 5803 млн.м³ води (у тому числі в поверхневі водні об’єкти – 5565 млн.м³), з них стічних – 5495 млн.м³. У порівнянні з 2000 роком стічних вод скинуто на 54 млн. м³ менше. Транзитної води скинуто 141 млн. м³.

  Стічні води у басейні р. Дніпро скидають понад 800 водокористувачів, з них 470 водокористувачів скидають забруднені стічні води в об’ємі 1191 млн. м³ (у тому числі без очистки – 302,5 млн. м³ та недостатньо очищених – 888,1 млн. м³). Нормативно очищених вод скинуто 1010 млн.м³ та нормативно чистих без очистки – 3365 млн.м³. Ці показники несуттєво відрізняються від минулорічних даних і зміни відбулися тільки за рахунок зменшення загального об’єму стічних вод.

  Найбільше забруднених вод скинуто водокористувачами Дніпропетровської та Запорізької областей, відповідно - 664,9 млн. м³ і 256,2 млн. м³.

  Згідно з державною статистичною звітністю найбільше забруднених стічних вод надходить від промислових підприємств – 620 млн. м³ (в основному  підприємства чорної металургії) та об’єктів житлово – комунального господарства – 580 млн. м³.

  Разом із стоками у водойми басейну Дніпра надійшло 462,4 тонн нафтопродуктів (на 40 тонн більше ніж у минулому році), 329,8 тис. тонн сульфатів (на 15 тис. тонн менше), 450,9 тис. тонн хлоридів (на 125 тис. тонн більше), 5,3 тис. тонн азоту амонійного (на рівні попереднього року), 31,4 тис. тонн нітратів (на рівні попереднього року), 647,1 тонн заліза (на 93 тонни менше), 9,4 тонн міді (на 2 тонни менше), 19,6 тонн цинку (на 5 тонн менше), 17,4 тонни нікелю (на рівні попереднього року), 6,5 тонн хрому (на 2 тонни менше) та відносно невелика кількість інших речовини.

2.2.  Характеристика стану забруднення водних об’єктів басейну Дніпра за 2001 рік

Спостереження за станом забруднення поверхневих вод в басейні Дніпра по гідрохімічних показниках проводились Державною гідрометслужбою України в 2001 році на 37 річках, 6 водосховищах в 54 пунктах, якість води визначалась по трьох радіологічних і 23 - 30 гідрохімічних показників у 127 створах, у тому числі в 6 створах 30-км зони ЧАЕС.

Характерними забруднюючими речовинами річок та водосховищ в басейні Дніпра були сполуки важких металів, феноли, нафтопродукти, сполуки азоту. В 2001 році на р.Тетерів нижче м.Житомир спостерігався випадок екстремально високого забруднення по сполуках міді з перевищенням ГДК у 114 рази1.

Найбільший вплив на якість поверхневих вод завдавали стічні води підприємств різноманітних галузей промисловості, підприємств сільського і комунального господарства, поверхневий стік.

Річки

Водність річки Дніпро та її притоків в 2001 році була близька до багаторічної.

Найбільший рівень забрудненності серед річок басейну Дніпра відмічено на наступних водних об’єктах: рр.Стир, Горинь, Устя, Тетерів, Ірша, Унава, Десна, Трубіж , Рось, Сула, Псел, Ворскла, Вовча, Самара.

 За даними спостережень вміст розчинного у воді кисню був достатній і знаходився в межах  4,37 - 14,66 мг 0₂/л.

Мінералізація більшості річок не перевищувала норму і змінювалась в межах 171-1071 мг/л, за винятком р.Мокра Московка – м.Запоріжжя, де мінералізація становила 1490 мг/л. Мінералізація річок Орель, Самара, Вовча, Солона перевищувала допустимі норми і становила 1425-3120 мг/л. На мінералізацію цих річок впливають фізико-географічні умови району, де значна доля підземних вод з підвищеною мінералізацією.

Середньорічний вміст основних забруднюючих речовин перевищував допустимі норми, а по деяких інгредієнтах був на рівні високого забруднення (ВЗ),  тобто коли концентрації були вище 10 гранично допустимих концентрацій (ГДК)*. По азоту амонійному концентрації були в межах 1-4 ГДК, азоту нітритному–1-6, нафтопродуктах – 1-13, фенолах – 1-9, сполуках міді – 1-23, сполуках цинку – 1-14, марганцю – 1-43 та хрому шестивалентного –1 - 10 ГДК.

В 2001 році спостерігались випадки високого забруднення азотом амонійним – 12 ГДК - на річці Тетерів, азотом нітритним – 11-14 ГДК - на рр.Стир, Тетерів, Тясмин, Мокра Московка, нафтопродуктами – 45 ГДК - на р. Трубіж, фенолами - 46 ГДК - на р.Тетерів, сполуками міді – 32-90 ГДК на рр. Тетерів, Гнилоп’ять, Сула, Вовча. Найбільша забрудненність сполуками цинку, марганцю та хрому шестивалентного спостерігалась на ділянці р.Дніпро у с.Неданчичі, на рр.Стир, Горинь, Устя, Тетерів, Десна, Трубіж, Рось, Сула, Псел, Ворскла, Самара, Вовча. Максимальні концентрації досягали по сполуках цинку – 10-46 ГДК, марганцю – 10-55 ГДК, хрому шестивалентному – 10-17 ГДК. Всього по річках басейну Дніпра відмічено 181 випадок ВЗ, здебільшого по сполуках важких металів.

У порівнянні з попереднім роком у воді більшості річок басейну Дніпра дещо зменшився вміст сполук цинку. Вміст інших забруднюючих речовин не зазнав значних змін.

По сполуках міді, нафтопродуктах, фенолах рівень високого забруднення становить 30 ГДК.

Водосховища

Спостереження за станом забруднення поверхневих вод по гідрохімічних показниках здійснювалися на водосховищах дніпровського каскаду -  Київському, Канівському, Кременчуцькому, Дніпродзержинському, Дніпровському і Каховському.

Вміст розчиненого у воді кисню був задовільний і  знаходився в межах   7,87 - 16,6 мг 0₂/л. Мінералізація не перевищувала норму і була в межах 270 - 424 мг/л.

В 2001 році відмічено забруднення Київського, Канівського, Кременчуцького, Дніпродзержинського, Дніпровського водосховищ сполуками азоту. Середньорічні концентрації були на рівні 1-2 ГДК.

Середньорічні концентрації по нафтопродуктах були на рівні 1-5 ГДК (максимальні 3-27 ГДК) -в Київському та Канівському водосховищах.

Середньорічний вміст фенолів у воді дніпровських водосховищ складав 1-6 ГДК.

В 2001 році спостерігалось перевищення допустимих норм по сполуках важких металів по всьому каскаду дніпровських водосховищ, крім водосховища Каховського. Середній вміст сполук міді був на рівні – 1-3 ГДК, сполук цинку – 1-13,  марганцю – 1-15 та хрому шестивалентного - 2-15 ГДК (тобто на рівні ВЗ). Максимальні концентрації досягали 86 ГДК по сполуках   цинку в   пункті   вдсх.Кременчуцьке -   м. Світловодськ, по сполуках марганцю - 92 ГДК в пункті вдсх.Кременчуцьке – м.Черкаси, 13 ГДК – по хрому шестивалентному - вдсх.Канівське - м.Київ .

Всього по каскаду дніпровських водосховищ відмічено 55 випадків ВЗ і всі випадки – по важких металах. Кількість їх у воді Київського, Канівського, Кременчуцького та Дніпродзержинського водосховищ найбільша.

У порівнянні з 2000 роком значних змін у забрудненні води каскаду дніпровських водосховищ не відмічено, спостерігалось деяке зниження вмісту нафтопродуктів в Київському водосховищі (крім пункта с.Новопетрівці) та сполук важких металів у всіх водосховищах каскаду.

Гідробіологічні спостереження в 2001р. в басейні р.Дніпра проводились на 9 річках та водосховищах дніпровського каскаду в 37 пунктах.

Річки

За даними вивчення планктонних ценозів стан екологічної напруги встановлено для рр.Дніпро та Десна. Стан таких водних об’єктів: рр.Устя, Тетерів, Унава, Рось, Мокра Московка, Ірпінь. Для р.Стир – характеризувався як антропогенна екологічна напруга з елементами регресу.

За результатами біотестування встановлено токсичну дію вод на тест-об’єкт Ceriodaphnia affinis для таких річок: р.Десна, с.Літки (15.02, 22.03), р.Тетерів – м.Іванків (16.02, 23.03, 12.06), р.Рось – м.Біла Церква (29.03, 26.06).

Відмічено евтрофування вод річок Тетерів (р-н м.Іванків) та Унава (р-н м.Фастів).

Води всіх річок характеризувалися як помірно забруднені, III клас якості.

Водосховища.

Екосистеми Київського, Канівського та Кременчуцького (р-н м.Канів) водосховищ знаходились в стані екологічної напруги. Для всіх інших водних об’єктів, пунктів, створів та вертикалей визначимо стан антропогенної екологічної напруги.

За результатами біотестування встановлено токсичну дію на тест-об’єкт Ceriodaphnia affinis для: Канівське вдсх. – вище м.Київ (12.04, 07.11), в межах м.Київ (12.04), нижче м.Київ (12.04, 07.11).

Води всіх водосховищ Дніпровського каскаду характеризувалися як помірно забруднені, III клас якості. Переважаючий тип трофності для всіх водойм, за винятком Дніпровського, - оліго-мезо-евтрофні, в залежності від сезону. Дніпровське водосховище - оліготрофні води.

2.3. Радіаційний стан поверхневих вод

Протягом 2001 року радіаційний стан поверхневих вод України у порівнянні з попереднім роком істотних змін не зазнав.

Одним із основних факторів, які впливають на міграцію радіонуклідів та на формування вторинного забруднення поверхневих вод України, є гідрометеорологічні умови, що складаються на її території. На радіаційний стан водних об’єктів басейну Дніпра вирішальний вплив мають гідрометеорологічні умови та радіаційна ситуація, що складаються безпосередньо на територіях найбільш забруднених радіонуклідами внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Головним джерелом надходження радіонуклідів у Київське водосховище та їх подальшої міграції по каскаду дніпровських водосховищ залишається р.Прип’ять.

  У 2001 році гідрометеорологічні умови, що склались у 30-км зоні відчуження, не призвели до ускладнень радіаційної ситуації на водних об'єктах зони та дніпровської водної системи. Водність р.Прип'ять на пригирловій ділянці була близькою до середньобагаторічних значень, а гідрологічний режим річки відзначався високою водністю взимку, раннім весняним водопіллям з максимальною витратою та об'ємом стоку нижчими середніх значень та відносно невисокою водністю в літньо-осінній період. Максимальна витрата води р.Прип’яті в створі м.Чорнобиля при проходженні водопілля склала 979 м³/с (близько 70% забезпеченості). Найвищі рівні води були приблизно на 1,3 м нижчими критичних позначок. Вихід води на заплаву був незначним і спостерігався лише на найбільш знижених ділянках.

  Радіаційна ситуація у водах Прип'яті мало змінилася у порівнянні з 2000 роком. Максимальні та середні концентрації ⁹⁰Sr та ¹³⁷Cs в 2001 році у прип'ятській воді в створі м.Чорнобиля були одними із найнижчих за весь післяаварійний період.

Річний винос ⁹⁰Sr р.Прип’ять* (разом з рр.Уж та Брагінка) у Київське водосховище у 2001 році склав 3,56х10¹² Бк (96,1 Кі), що становить 98% від виносу 2000 року. Після маловодного 1997 року це був найнижчий показник за весь післяаварійний період. Річний винос ¹³⁷Cs Прип’яттю в створі м.Чорнобиля дорівнював 1,54x10¹² Бк (41,6 Кі), що складає 90% від виносу у 2000 році.

  Внесок Верхнього Дніпра та Десни у радіоактивне забруднення дніпровських водосховищ значно менший, ніж р.Прип’ять. Винос радіонуклідів водами р.Дніпро (у створі с.Неданчичі) у Київське водосховище у 2001 році становив: ⁹⁰Sr - 0,608х10¹²Бк (16,4 Кі), ¹³⁷Cs - 0,21x10¹² Бк (5,67 Кі), що є найменшим виносом за післяаварійний період. Винос радіонуклідів деснянськими водами у Канівське водосховище склав: ⁹⁰Sr - 0,323х10¹²Бк (8,73 Кі), ¹³⁷Cs - 0,03x10¹² Бк (0,81 Кі).

  У каскаді дніпровських водосховищ під впливом різних природних факторів відбувається трансформація стоку радіонуклідів, що надходять з річковими водами із забруднених територій. Основними факторами є самоочищення водних мас під впливом інтенсивних седиментаційних процесів у водосховищах, розбавлення забруднених вод більш чистими водами притоків, а також перерозподіл радіонуклідів між компонентами водної екосистеми.

  Значення концентрацій радіонуклідів у дніпровських водосховищах у 2001 році наведені у таблиці 1.

  Суттєве зниження вмісту ¹³⁷Cs у воді по довжині каскаду водосховищ спостерігається на відрізку від м.Чорнобиля до верхнього б’єфу Кременчуцької ГЕС. Відбувається воно завдяки розбавленню забруднених водних мас р.Прип’ять. Відносно чистими водами річок Дніпро, Десна та інших бокових притоків, а також внаслідок інтенсивних седиментаційних процесів у Київському, Канівському та Кременчуцькому водосховищах. У 2001 році середньорічні концентрації ¹³⁷Cs при проходженні забруднених прип’ятських вод від м.Чорнобиля до в/б Кременчуцької ГЕС зменшились від 111 до 4,2 Бк/м³. На відрізку від в/б Кременчуцької ГЕС до в/б Каховської ГЕС зниження концентрацій ¹³⁷Cs відбувається менш інтенсивно: від 4,2 до 1,21 Бк/м³, наближаючись до природного фону.

                                                                                                       Таблиця 1

  Зниження концентрацій ⁹⁰Sr по довжині каскаду дніпровських водосховищ залежить від ступеня розбавлення водної маси більш чистими водами річкових притоків, а також визначається швидкістю водообміну між водосховищами. Середні за 2001 рік значення концентрацій ⁹⁰Sr при проходженні забруднених вод від м.Чорнобиля до в/б Каховської ГЕС зменшились від 230 до 59 Бк/м³.

  Зміна середньорічних концентрацій ¹³⁷Cs та ⁹⁰Sr по довжині каскаду дніпровських водосховищ у 2001 році показана на рис.1.

  Загалом у 2001 році середньорічні концентрації ⁹⁰Sr у всіх дніпровських водосховищах були найменшими за весь після аварійний період. Середні за рік концентрації ¹³⁷Cs були близькими або трохи меншими від концентрацій, що спостерігались у 2000 році.

  Радіаційна ситуація у водах річок Південний Буг та Дунай (на українській ділянці), а також у Дніпро-Бузькому лимані в районі м.Очакова протягом року була стабільною. Вміст радіонуклідів у водах цих річок у останні роки наближається до значень природного фону. Значення концентрацій радіонуклідів у водах річок України наведені  в таблиці 2.

                                                                                                       Таблиця 2

  З першої половини 90-х років на водних об'єктах, що зазнали впливу аварії на ЧАЕС, спостерігається більш-менш стабільна тенденція до зниження концентрацій ⁹⁰Sr та ¹³⁷Cs. На що у першу чергу вплинули водозахистні заходи, які проводяться у 30-км зоні відчуження та природні процеси самоочищення водних мас. Але при загальній тенденції до зменшення у окремі роки можливі різкі коливання вмісту радіонуклідів внаслідок ускладнення радіаційної ситуації на водних об'єктах зони відчуження під час проходження високих весняних повеней, дощових паводків тощо. Така ситуація склалася у 1999 році на р.Прип'ять у межах зони відчуження в період весняної повені, коли відбулося суттєве затоплення заплави, що призвело до значного змиву радіонуклідів із забруднених територій і зростання їх концентрацій у водах дніпровських водосховищ.

  Загалом у 2001 році на контрольованих водних об'єктах України перевищень допустимих концентрацій радіонуклідів, встановлених НРБУ-97, не спостерігалось.

3. Організаційне та законодавчо – нормативне забезпечення

Організаційне забезпечення реалізації Національної програми здійснює Мінекоресурсів та державні управління природних ресурсів та екоресурсів областей басейну Дніпра. На виконання Плану дій Кабінету Міністрів України в більшості областей басейну на сьогодні розроблені та реалізуються регіональні програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра або аналогічні розділи в обласних програмах охорони довкілля.

Разом з тим, аналіз цих програм свідчить про наявність в них недоліків, як в плані обгрунтування та визначення пріоритетних проблем, так і формуванні організаційного, фінансового та економічного механізму забезпечення реалізації регіональних програм.

Тому, Мінекоресурсів, як один з ключових виконавців Програми діяльності Кабінету Міністрів України та відповідальний за розробку та супроводження зазначених програм, здійснює і планує в подальшому заходи щодо удосконалення механізмів розробки і особливо реалізації регіональних програм.

Так, в 2000-2001 роках на замовлення Мінекоресурсів була виконана науково-дослідна робота “Проведення комплексного аналізу регіональних програм екологічного оздоровлення басейну Дніпра і поліпшення якості питної води та розробка рекомендацій щодо підвищення результативності їх реалізації”.

Впровадження розроблених рекомендацій планується в 2002 році шляхом проведення методичних семінарів, розповсюдження відповідних матеріалів тощо.

На виконання заходів щодо розробки законодавчої, правової та нормативної бази, передбачених Національною програмою та Планом її реалізації, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2000 р. №197-р та іншими документами,  в поточному році розроблено  ряд нормативних документів.

В 2001 році Верховною Радою України  розглянуто та прийнято Закон України “Про питну воду та питне водопостачання” ” (№2918-ІІІ від 10 січня 2002 року), підготовлений Держбудом України разом з іншими центральними органами виконавчої влади.

Метою розроблення та прийняття Закону є:

визначення державної політики і правових гарантій задоволення потреб громадян і юридичних осіб у воді питної якості;

створення правової основи регулювання відносин у сфері господарсько- питного водопостачання;

уточнення функцій органів законодавчої, державної та місцевої виконавчої влади;

встановлення фінансово-економічного механізму діяльності підприємств питного водопостачання, а також відповідальності за порушення законодавства в цій сфері.

В 2001 році Верховною Радою України  розглянуто та прийнято Закон України “Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства” (№2988-III від 17 січня 2002 року).

Метою прийняття Закону та розроблення Програми є впровадження державної політики, спрямованої на запобігання зростанню антропогенного впливу на довкілля, забезпечення екологічно безпечних умов життєдіяльності населення і господарської діяльності та захисту водних ресурсів від забруднення та  виснаження, раціональне використання водних ресурсів, забезпечення сталого функціонування екосистем у басейнах річок  України, запобігання  шкідливій  дії  води і ліквідації її наслідків.

На виконання Програми діяльності Уряду “Реформи заради добробуту” та з метою покращання стану фінансування природоохоронних заходів Мінекоресурсів підготувало проект Закону України “Про Національний екологічний фонд”. Законопроект розроблено згідно вимог Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища”, “Основних напрямів державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”, затверджених постановою Верховної Ради України.

На виконання доручення Кабінету Міністрів України від 14.11.2001р. №17235/1 щодо розробки підзаконних актів до Закону України “Про внесення змін до Водного кодексу України” Мінекоресурсів:

·               підготовлено та затверджено Кабінетом Міністрів України Порядок щодо погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування;

·               підготовлено та подано до Кабінету Міністрів України проект постанови «Про розподіл повноважень між Кабінетом Міністрів України та місцевими адміністраціями щодо передачі водних об’єктів загальнодержавного значення в оренду»;

·               підготовлено та подано до Мін’юсту України на реєстрацію спільний з Держводгоспом наказ щодо затвердження “Порядку зменшення спеціально уповноваженими державними органами виконавчої влади лімітів забору, використання води та скидання забруднюючих речовин у разі настання маловоддя”;

·               підготовлено проект “Інструкції щодо погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування”.

Держводгоспом України розроблені:

·               проект Порядку надання водних об’єктів загальнодержавного значення в оренду;

·               проект “Інструкції по встановленню водоохоронних зон і прибережних захисних смуг водних об’єктів та режиму господарської діяльності на їх території”.

Держбудом розроблено:

·               проект Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України;

Мінекоресурсів, Держводгосп за участю заінтересованих міністерств та інших органів центральної виконавчої влади в 2000-2001 роках розробили та затвердили нову редакцію Правил експлуатації водосховищ Дніпровського каскаду, передбачивши в них пріоритетність екологічних вимог водокористування та збереження біоресурсів, у 2001 році її видано масовим тиражем за сприяння ДАГК “Дніпрогідроенерго”.

На виконання доручень Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 року №123714 та від 5 травня 2001 року №5980/2 Держбуд розробив Комплексну програму ліквідації наслідків підтоплення земель в містах і селищах міського типу, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року № 160, прийняття та реалізація якої матиме високу екологічну, економічну та соціальну ефективність і внесе значний  вклад в поліпшення екологічної ситуації в басейні Дніпра та країні в цілому.

З метою підвищення екологічної свідомості громадян України засобами масової інформації, рівня екологічної інформованості громадськості та ступеня її участі в природоохоронних заходах, забезпечення розповсюдження конкретної інформації про цілі і завдання Національної програми у 2001 році  на замовлення Мінекоресурсів розроблено проект Комплексної програми екологічної освіти, інформування населення та залучення громадськості до вирішення проблем екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води.

На основі системного наукового аналізу сучасного стану зазначеного питання визначені основні цілі, напрямки та завдання щодо удосконалення діяльності природоохоронних органів у галузі екологічної освіти, вихованні, інформуванні та просвітництві, залученні громадських організацій у басейні Дніпра. Комплексна програма включає перелік конкретних заходів, для розробки яких всі Державні управління екоресурсів в областях басейну Дніпра підготовили та надали свої пропозиції.

Розроблення такої програми відповідає Рішенням Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України від 13.02.2001 №114/1 щодо законодавчого забезпечення проблеми постачання населенню України якісної питної води.

Основні напрями та заходи діяльності з розвитку нормативно – правового забезпечення в 2002 та подальших роках полягають, перш за все у:

·          підготовці та поданні у встановленому порядку нормативно-правових документів на виконання Закону України “Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства”, а саме:

·          розробці і затвердженні у Верховній Раді України проект закону України про Національний екологічний фонд;

·          розробці і затвердженні порядку пріоритетного фінансування з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища загальнодержавних екологічних програм, які затверджені законами України;

·          розробці і затвердженні Кабінетом Міністрів України пропозицій щодо приведення у відповідність з цим Законом Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води.

4. Хід виконання першочергових заходів Національної та регіональних програм в областях басейну

Практична реалізація природоохоронних заходів, завдань і робіт, встановлених Національною програмою здійснюється незадовільно внаслідок недостатнього фінансування.

Виконання найважливіших природоохоронних заходів в басейні Дніпра здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів, власних коштів господарських органів усіх форм власності та інших джерел.

Загальний обсяг витрат у 2001 році на заходи щодо екологічного оздоровлення басейну Дніпра склав 100,6 млн. грн.

(в 2000 році – 150,93 млн. грн.;

в1999 році - 70,9, 

в 1998 - 113,

в 1997 - близько 90 млн. грн.).

З них  за рахунок:

державного бюджету –  33,1  (в 2000 році – 40,51; в 1999 році - 19,3);

місцевих бюджетів – 29,3 (в 2000 році – 38,22; в 1999 році –16,8);

інших джерел фінансування – 38,2  (в 2000 році – 72,2; в 1999 році - 34,8 млн. грн.).

Таблиця 3

Обсяги фінансування першочергових заходів Національної та регіональних програм екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води в 1999-2000 роках в розрізі областей