2.2. Водні ресурси
|
|
2.2. Водні ресурси |
|
2.2.1. Забір і використання води 2.2.2. Скид зворотних вод та забруднювальних . речовин
2.2.3. Скидання речовин-забрудників у водні об’єкти
2.2.4. Водокористувачі-забруднювачі водних об’єктів
2.2.6. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію
2.2.7. Стан систем водогінно-каналізаційного господарства
В 2001 році з природних водних об’єктів підприємствами та організаціями області забрано 157,66 млн. м3 прісної води, в тому числі з поверхневих джерел 95,80 та з підземних 61,86 млн. м3. У порівнянні з 2000 роком забір прісної води збільшився на 13,28 млн. м3 (з поверхневих джерел збільшився на 22,18 млн. м3, з підземних — зменшився на 8,90 млн. м3) (рис.2.2).
Рис. 2.2. Динаміка забору води з поверхневих та підземних водних джерел, млн м3.
Фактичне водокористування в 2001 році становило 137,2 млн. м3, в тому числі:
· на господарсько-побутові потреби - 36,85 млн. м3;
· виробничі потреби - 75,67 млн. м3;
· сільськогосподарське водопостачання - 4,89 млн. м3;
· ставкове рибне господарство - 19,75 млн. м3;
· інші потреби - 0,01 млн. м3.
Забір і використання води по області, галузях економіки за три останні роки наведено в табл. 2.2.1 (див. додатки), рис. 2.3. Необхідно відзначити ріст використання води в сільському господарстві (на 46,3%), в галузі риборозведення (на 192%).
В 2001 році в системах оборотного та повторно-послідовного водоспоживання було використано 3144,9 млн. м3 води. Економія свіжої води становила 97,65%. Незворотне водоспоживання становило 55,11 млн. м3, або 35% від забраної води (табл. 2.2.5 (див. додатки)), що говорить про зменшення повторно-послідовного та збільшення безповоротного водоспоживання в цілому по області.
Найбільшими споживачами води лишається промисловість – 65,56 млн. м3, сільське господарство – 30,18 млн. м3 та житлово-комунальне господарство – 29,02 млн. м3.
Забір води по басейнах основних річок області становить:
· р.Припять - 157,7 млн. м3, в тому числі:
· р.Льва - 9,3 млн. м3,
· р.Горинь - 66,2 млн. м3,
· р.Случ - 6,9 млн. м3,
· р.Замчисько - 1,7 млн. м3,
· р.Устя - 23,2 млн. м3,
· р.Стир - 82,1 млн. м3,
· р.Іква - 10,0 млн. м3.
А використання води складає:
· р.Припять - 137,2 млн. м3, в тому числі:
· р.Льва - 5,5 млн. м3,
· р.Горинь - 56,8 млн. м3,
· р.Случ - 4,1 млн. м3,
· р.Замчисько - 1,7 млн. м3,
· р.Устя - 21,0 млн. м3,
· р.Стир - 74,8 млн. м3,
· р.Іква - 9,1 млн. м3.
У 2001 р. об’єм зворотних вод, скинутих в поверхневі водні об’єкти області, збільшився на 2,76 млн. м3 і становив 98,36 млн. м3, в тому числі неочищених - 1,53 млн. м3, недостатньо очищених — 20,46 млн. м3, нормативно очищених —41,65 млн. м3, нормативно чистих без очистки — 34,72 млн. м3 (табл. 2.2.2 (див. додатки)). У порівнянні з 2000 р. скид неочищених вод збільшився на 0,87 млн. м3 в основному за рахунок скиду дренажних вод з відвалів фосфогіпсів ВАТ “Рівнеазот” (425 тис. м3). Також збільшився скид недостатньо очищених зворотних вод на 3,15 млн. м3.
Промисловістю скинуто у водні об’єкти 61,24 млн. м3 зворотних вод, з яких 15,39 млн. м3 забруднених (зокрема неочищених вод 0,69 млн. м3), а сільським господарством скинуто 19,36 млн. м3 здебільшого нормативно чистих без очистки. Підприємства житлово-комунального господарства 2001 р. скинули у водойми області 17,41 млн. м3 зворотних вод, з яких 6,53 млн. м3 забруднених, зокрема 0,84 млн. м3 зовсім неочищені.
Динаміку скиду зворотних вод у водні об’єкти основними галузями економіки області за 1999-2001 рр. див. в табл. 2.2.2, рис. 2.4.
З 41,65 млн. м3 очищених зворотних вод очищені на спорудах біологічної очистки 33,59 млн. м3 і на спорудах механічної очистки - 8,06 млн. м3 (табл. 2.2.3 (див. додатки)). Взагалі кількість нормативно очищених зворотних вод на очисних спорудах в 2001 р. в порівнянні з 2000 р. зменшилась за всіма видами очистки.
У 2001 році в поверхневі водойми області 102-ма підприємствами, які скидали зворотні води, було скинуто крім основних груп речовин-забрудників, що приведені в табл. 2.2.4 (див. додатки), сульфатів 3277 т, хлоридів - 4081 т, СПАР - 2,64 т, заліза - 31,88 т, міді - 0,621 т, цинку - 0,383 т, нікелю - 0,022 т, магнію - 61,98 т, марганцю - 1,104 т, фтору - 30,12 т, формальдегіду - 0,007 т, хрому - 0,008 т, кальцію - 157,1 т, калію - 0,001 т та інші речовини-забруднювачі.
Розподіл за галузями економіки скинутих в поверхневі водойми забруднюючих речовин в тонах на рік приведений в табл. 2.2.8.
Табл. 2.2.8.Розподіл за галузями економіки деяких скинутих в поверхневі водойми забруднюючих речовин в тонах на рік
|
Галузі економіки |
БСК |
Завислі речовини |
Азот амонійний |
Фосфати |
|
Промисловість |
494 |
458 |
127 |
1005 |
|
Сільське господарство |
3 |
3 |
1 |
0,46 |
|
Комунальне господарство |
423 |
280 |
78 |
49,4 |
Із 102-х підприємств, що скидали зворотні води, 62 скидали недостатньо очищені. А неочищені зворотні води в 2001 році скидали:
· ВАТ “Рівненська фабрика нетканих матеріалів”
(зливові води) - 56 тис. м3;
· Зірненський спиртзавод Березнівського району - 180 тис. м3;
· УТЖКГ ВП “Рівненська АЕС” м.Кузнецовськ
(зливові води) - 27 тис. м3
· Корецька облфізлікарня (води після лікувальних ванн) - 5 тис. м3;
· Рівненське міське ШЕУ (зливові води) - 839 тис. м3;
· ВАТ “Рівнеазот” (дренажні води відвалів фосфогіпсів) - 425 тис. м3.
Перелік основних водокористувачів-забруднювачів водних об’єктів області за останні три роки наведений в табл. 2.2.6 (див. додатки).
Всі річки Рівненщини відносяться до басейну правої притоки Дніпра– Прип’яті. Всього в області налічується біля 170 річок, крім того протікає 1204 невеликих водотоки. Найбільші притоки Прип'яті — Стир і Горинь, що транзитні.
Спостереження за станом забруднення поверхневих вод за гідрохімічними показниками проводились на 16-и річках, 1-му озері, 4-х каналах, 1-му водосховищу, 4-х джерелах, 2-х струмках і 1-му ставку на 70-и контрольних пунктах області.
Погіршенню якості поверхневих вод сприяють скиди недоочищених та неочищених стічних вод. Найбільшими забруднювачами річок в області є комунальні господарства, хоча загалом на річках області протягом 1999-2001 рр. спостерігається стала тенденція до покращення якості води.
Річки Горинь та Устя певним чином характеризують стан поверхневих водотоків області загалом так як Горинь є головною артерією Рівненщини, а Устя є власне Рівненською, бо протікає в Здолбунівському та Рівненському районах.
Устя є самою забрудненою в Рівненській області впродовж 12 років дослідження. Значний вплив на якість води мають скиди недостатньо-очищених стічних вод підприємств Здолбунівського та Рівненського районів, про що свідчать порівняння результатів аналізів на витоці і в гирлі річки.
Але все таки, якщо проаналізувати результати досліджень річки протягом 1991-2001 рр., то спостерігається загальне зниження рівня забруднення, але в “літні” місяці (травень-вересень) рівень забруднення зростає і фіксується перевищення гранично-допустимих концентрацій (ГДК) по багатьох показниках забруднення.
Протягом останніх десяти років спостережень досить високим залишається рівень забруднення р.Устя нижче обласного центру, нижче скиду стічних вод комунальних очисних споруд. Такий стан забруднення річки є наслідком неорганізованих скидів забруднюючих речовин та неспроможністю очисних споруд “нейтралізувати” забруднення, а динаміка зниження рівня забруднення пояснюється зменшенням промислових скидів з підприємств міста.
Середньорічний вміст забруднюючих компонентів за даний період нижче міста варіювався:
- азоту нітритного - від 10 до 2,4 ГДК;
- азоту амонійного - від 8,2 до 2,8 ГДК;
- нафтопродуктів - від 7,6 до 2,2 ГДК;
- біохімічне споживання кисню - від 6,3 до 1,7 ГДК.
Максимальні забруднення спостерігаються в травні-вересні місяці, в цей же період спостерігається дефіцит розчиненого у воді кисню, його вміст знижується до 2-3 мг/дм3.
Значно нижчий рівень забруднення по всіх інгредієнтах забруднення спостерігається у верхній частині р.Устя, 20,5 км вище м.Рівне. В останні роки середньорічні забруднення азотом нітритним, азотом нітратним, азотом амонійним, нафтопродуктами та синтетичними поверхнево-активними речовинами (СПАР) не перевищували ГДК, вміст кисню становив 9,0-11,0 мг/дм3. Сереньорічний вміст шестивалентного хрому знизився від 0,012 мг/дм3 1993 р. до 0,003 мг/дм3 2001 р.; вміст сполук міді – від 0,015 мг/дм3 до природного фону до 0,005 мг/дм3 до природного фону. Однак в окремі місяці спостерігається перевищення ГДК по БСК5 та вмісту сполук цинку.
Аналогічна тенденція до загального зниження рівня забруднення спостерігається і в р.Горинь.
Помірний рівень забруднення річки спостерігався в 8-и км вище смт.Оржів. В останні 3-4 роки середньорічний вміст основних компонентів забруднення не перевищував ГДК та спостерігався високий вміст розчиненого у воді кисню, однак в окремі місяці фіксувалися перевищення ГДК за вмістом шестивалентного хрому, азоту нітритного, БСК5 та азоту амонійного.
Більш забрудненою р.Горинь є в межах смт.Оржів, нижче скиду стічних вод ВАТ “Рівнеазот” та нижче скиду стічних вод підприємства ТзОВ “ОДЕК Україна”.
Середньорічний вміст забруднюючих компонентів за період 1991-2001 рр. становив:
- азоту нітритного - від 5 до 1,4 ГДК;
- азоту амонійного - від 2,8 до 1,6 ГДК;
- нафтопродуктів - від 2,4 ГДК 1992 р. до 1,6 ГДК 2001 р.;
- БСК5 - від 1,5-2,0 до 1,2 ГДК.
Вміст розчиненого у воді кисню спостерігався в межах 11,0-5,4 мг/дм3, забруднення азотом нітратним та синтетичними поверхнево-активними речовинами в середньому не перевищували ГДК.
Продовжують забруднювати р.Горинь стічні води Гощанської дільниці підприємства Рівнеоблводоканалу” та значний негативний внесок робить Устя. Вміст азоту амонійного в контрольному пункті нижче її впадіння перевищує ГДК для рибогосподарського водокористування в 2,7 рази (на 0,69 мг/дм3).
На р.Прип'ять в межах області скиди стічних вод відсутні. В порівнянні з минулим роком якість поверхневої води в звітному році не погіршилась за основними показниками, крім азоту амонійного, концентрація якого в річці збільшилась в 2 рази (з 0,17 до 0,4мг/дм3).
Для р.Льва характерне природне забруднення органічними сполуками та залізом загальним. В порівнянні з 2000 роком суттєвих змін в якості води не відмічено.
Стир в межах області протікає на двох ділянках: перша протяжністю в 254 км та друга — довжиною 95 км. На ній мають місце скиди стічних вод з очисних споруд Рівненської АЕС і ВУКГ смт.Зарічне. За даними контролю якість води в контрольних пунктах смт.Берестечко і с.Нове покращилась в порівнянні з минулим роком. Значних перевищень за основними показниками забруднення (N(NH4), БСК5, завислі речовини), не спостерігалось, за виключенням прикордонного контрольного пункту в с.Іванчиці, на витоку річки в Білорусь, де збільшився вміст азоту амонійного на 0,1 мг/дм3 та БСК5 — на 0,5 мг О2/дм3. А вміст азоту нітратного зменшився на 0,31 мг/дм3, що свідчить про значний вплив стічних вод підприємств області на якість води в річці.
В Ікві впродовж року зафіксовано підвищення вмісту азоту амонійного на 0,59 мг/дм3, азоту нітратного - на 0,74 мг/дм3, азоту нітритного - на 0,012 мг/дм3, міді - на 0,0095 мг/дм3 і марганцю - на 0,038 мг/дм3 в порівнянні з минулим роком.
В контрольному пункті вище м.Дубно, 0,2 км нижче впадіння р.Тартацької, спостерігалось підвищення концентрації азоту амонійного в 1,47 рази, азоту нітритного - в 1,75 рази і БСК5 - в 1,64 рази в порівнянні з минулим роком. Значення цих показників перевищують ГДК у воді для рибогосподарського водокористування. В усіх контрольних пунктах у звітному році спостерігалось збільшення концентрації завислих речовин.
На якість води р.Замчисько негативно впливають стічні води очисних споруд підприємства “Костопільводоканал”. В порівнянні з минулим роком спостерігалось підвищення концентрації азоту амонійного нижче скиду ВАТ “Костопільський ДБК” в 1,8 рази. Нижче скидів ВАТ “Костопільсклозавод” і ДКП “Костопільводоканал" концентрація азоту амонійного перевищує ГДК для культурно-побутового водокористування в 1,2 рази.
Случ є найбільшою правою притокою р.Горинь. В минулому в ній спостерігалось підвищення вмісту завислих речовин, а вище м.Сарни перевищення ГДК рибогосподарського користування за БСК5 - в 1,85 рази, за азотом амонійним – в 1,9 рази.
Впродовж багатьох років неочищені стічні води очисних споруд ВУКГ м.Березне забруднюють річку. Якість води нижче скиду ВУКГ за завислими речовинами і БСК5 погіршилась в порівнянні з минулим роком.
Забезпечення населення Рівненської області питною водою здійснюється із підземних горизонтів джерелами централізованого та децентралізованого водопостачання. Всього в області обліковується 620 об’єктів централізованого господарсько-питного водопостачання, забезпечення водою яких здійснюється із 1050 артезіанських свердловин.
Із артезіанських свердловин централізованих водопроводів в минулому році на мікробіологічні показники облсанепідстанцією досліджено 1235 проб, 33 з них не відповідали вимогам (2,7%).
В 2001 році на мікробіологічні показники досліджено 4015 проб з комунальних централізованих господарсько-питних водопроводів, 70 не відповідали вимогам (1,7%).
Із відомчих централізованих водопроводів на мікробіологічні показники відібрано та досліджено 2108 проб, 119 проб не відповідало вимогам існуючого державного стандарту, що становить 5,6%, в 2000 р. даний показник становив 8,2%.
При лабораторних дослідженнях якості питної води із сільських водопроводів на мікробіологічні показники досліджено 1367 проб, з яких 115 не відповідали ГОСТу за величиною колі-індексу (8,3%), що на 0,5% більше ніж в 2000 р.
В цілому бактеріологічними лабораторіями в минулому році із водопровідної мережі всього досліджено 7510 проб питної води, 4,0% якої не відповідали вимогам за величиною колі-індексу, в т.ч. з колі-індексом 20 і більше - 182 проби. Збудників інфекційних хвороб не було виявлено.
Спостереження за якістю поверхневих вод облсанепідслужбою ведеться у 71-му визначеному створі на 22-х річках, що зазнають найбільшого антропогенного навантаження, мають найбільшу довжину, протікають через основні господарсько-промислові зони і використовуються населенням для купально-оздоровчих цілей.
На протязі 2001 р. відібрано та досліджено 1444 проби води на мікробіологічні показники, з яких не відповідали нормативним вимогам 104 (23,4%).
Невідповідність за бактеріологічними показниками спостерігалась за рахунок перевищень за індексом ЛІІК.
Обласний центр постачається питною водою із водозаборів підприємства “Рівнеоблводоканал”, які належать до 1-го та 2-го класу джерел водопостачання.
В 2001 р. на бактеріологічний аналіз із всієї водопровідної мережі обласного центру міською санітарно-епідеміологічною станцією було відібрано 1575 проб, з них 45 не відповідало вимогам, що становить 2,8%.
Збудників хвороб, небезпечних для людини, не виявлено.
Також було на бактеріологічні показники відібрано 59 проб безпосередньо із джерел водопостачання комунального та відомчих водопроводів, з яких не відповідало санітарно-гігієнічним вимогам 6 проб води.
Крім того було відібрано 78 проб на бактеріологічні показники в місцях водокористування населення. Не відповідало вимогам 50 проб, що складає 64%.
На якість питної води та екологічний стан річок Рівненської області безпосередній вплив має стан систем водопостачання та водовідведення області, який вимагає бажати кращого. Так, наприклад, із 377,7 км водопровідних мереж комунального водопроводу м.Рівне 160 км морально та фізично застаріли і потребують капітального ремонту. А із 154 водорозбірних колонок 60% потребують ремонту. Внаслідок зношеності комунікацій, обладнання та споруд очисних станцій збільшилась кількість аварійних ситуацій на каналізаційних системах населених пунктів області, що призводить до скидання у водні об’єкти неочищених стічних вод.
Протягом 2001 року експлуатувались з порушеннями та не відповідали санітарним вимогам 34 водопроводи, в тому числі 6 комунальних, 7 відомчих та 21 сільський з різних причин, а саме: через відсутність та порушення зон санітарної охорони — 3 комунальних водопроводи, 5 відомчих та 20 сільських; в зв’язку з відсутністю комплексу очисних споруд — відповідно 2 комунальних, 3 відомчих та 6 сільських об’єктів централізованого водопостачання. На 2-х комунальних водогонах відсутні необхідні знезаражуючі установки.
Із артезіанських свердловин централізованих водопроводів в минулому році на санітарно-хімічні показники досліджено 1077 проб питної води, 242 проби не відповідали існуючим вимогам, тобто 22,5%.
На обліку в області знаходиться 20 комунальних централізованих господарсько-питних водопроводів. В 2001 році на санітарно-хімічні показники із них відібрано та досліджено 3648 проб питної води. Не відповідали вимогам 470 проб, що становить 12,2%.
Із 273 відомчих централізованих водопроводів на санітарно-хімічні показники досліджено 1764 проби питної води, не відповідали вимогам 354 проби (20,1%).
Забезпечення сільського населення питною водою здійснюється із 327 сільських централізованих господарсько-питних водопроводів. При лабораторних дослідженнях якості питної води з них з 1144 проб 207 (18,1%) не відповідали вимогам за санітарно-хімічними показниками.
В цілому, на санітарно-хімічні показники із водопровідної мережі централізованих об’єктів водопостачання лабораторіями санепідслужби Рівненської області в 2001 році було досліджено 6754 проби питної води, не відповідали вимогам 1031 проба (15,3%), в т.ч. за органолептичними показниками 1031, в основному через надмірний вміст іонів заліза і каламутності.
Основними порушеннями санітарно-технічного стану об’єктів водопостачання є відсутність стаціонарних знезаражуючих та знезалізнюючих установок, незадовільна охорона санітарно-захисних зон суворого режиму, часті пориви водопровідної мережі в зв’язку з фізичним зносом, вихід з ладу електронасосів артсвердловин.
У 2001 р. підприємствам-водокористувачам області видано (продовжено термін дії) 173 дозволи на спецводокористування (табл. 2.2.7 (див. додатки)). 153 підприємства мають прострочені терміни дії дозволів на спецводокористування. Це в основному сільгосппідприємства, які ще не визначилися після реорганізації та передачі земельних паїв в приватну власність.
У 2001 р. затверджено та продовжено терміни дії нормативів ГДС забруднювальних речовин у поверхневі водойми для 14 водокористувачів.
Згідно з введеними в 1999 р. Правилами охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами у 2001 р. перезатверджено 8 встановлених нормативів ГДС.
