2.3. Земельні ресурси та грунти

2.3.1. Структура та динаміка земельного фонду

За даними Державного земельного кадастру загальна площа земель Рівненської обл. становить 2005,1 тис. га., з них 48,5% займають сільськогосподарські землі, 39,6% - ліси та інші лісовкриті площі, 5,3% - відкриті заболочені землі, 1,7% - незаболочені відкриті землі, 2,1% території перебуває під водою (табл.  2.3.1 (див. додатки), рис. 2.5)

Рис. 2.5. Структура земельного фонду Рівненської обл., 2001 р. (за даними обласного управління земельних ресурсів)

          Найбільша частка в структурі припадає на землі сільськогосподарського призначення.

          У структурі земель за формою впливу на природне середовище найбільше значення в області мають сільськогосподарські угіддя – 46,7% від загальної площі, землі під промисловою забудовою – 0,4%, землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення – 7,8%.

Динаміка земельного фонду та його структури в Рівненській обл. за 1999-2001 рр. наведена в табл. 2.3.1, 2.3.2. Значних змін в структурі земельного фонду області в порівнянні з минулим роком не спостерігається.

А  розподіл земель за їх власниками і землекористувачами зазнав змін в першу чергу через розпаювання земель колективних сільськогосподарських підприємств, запровадження нових форм організації сільськогосподарського виробництва.

Так, зменшилась частка власності чи землекористування землями в порівнянні з 2000 р. з 38,5% до 30,4% сільськогосподарських підприємств і збільшилась у громадян — відповідно з 17,1% до 20,7%. Збільшилась на 0,1 тис. га площа земель підприємств і установ оздоровчого та рекреаційного призначення. Суттєво збільшились площі земель запасу, що не надані у власність та постійне користування в межах населених пунктів — з152,8 тис. га в 2000 р. (7,6%) до 343,4 тис. га у 2001 р. (12,1%) див. табл. 2.3.2.

Табл. 2.3.2. Структура земельного фонду області за цільовим призначенням та власниками і землекористувачами

Відведення земель відбулось в межах населених пунктів.

Розподіл відведення земель для несільськогосподарських потреб в Рівненській об­ласті за останні 3 роки наведений в табл.2.3.7. (див. додатки), а відводи земель для державних і громадських потреб - в табл.2.3.8. (див. додатки).

2.3.2. Загальна характеристика використання земель та зміни якості грунтів

Загальна оцінка

Найпоширенішими типами грунтів Рівненській області є дерново-підзолисті, опідзолені, дерново-оглеєні та болотні грунти.  60% дерново-підзолистих грунтів області інтенсивно використовуються в сільськогосподарському виробництві.

Найбільше поширення в межах області мають сірі опідзолені грунти, які займають близько 123 тис. га. Вони характеризуються підвищеною кислотністю, низьким вмістом нітратів та гумусу.

Однією з найважливіших оцінок стану навколишнього природного середовища є родючість грунтів, збереження якої залишається ключовою проблемою при охороні природи і благополучного життя людей.

Оцінку родючості грунтів періодично проводить “Рівненський проектно-технологічний центр охорони родючості грунтів і якості продукції”, здійснюючи агрохімічні дослідження грунтів області на вміст рухомих форм фосфору, обмінного калію, кислотності рН, гідролітичної кислотності, легко гідролізованого азоту, гумусу, сум ввібраних основ, обмінного кальцію, магнію, сірки, мікроелементів (бору, марганцю, кобальту, міді), а також визначаючи забруднення грунтів цезієм-137 та стронцієм-90.

Аналіз ситуації, в якій перебуває нині сільськогосподарське виробництво, свідчить, що у зв`язку з різким зменшенням внесення органічних та мінеральних добрив, фактичним призупиненням вапнування кислих грунтів, невпровадженням протиерозійних та інших заходів, активізувалися всі напрями деградаційних процесів. Загострилася проблема з балансом поживних речовин та гумусу, зростає рівень кислотності грунтового розчину, а також інтенсивність ерозійних процесів.

Результати, отримані при проведенні еколого-агрохімічної паспортизації полів, показали погіршення показників грунту у всіх районах області.

Зміна якості грунтів

Одним із найважливіших показників родючості є забезпеченість грунту гумусом. В цілому по області середньозважений показник забезпеченості гумусом складає 2,17%. Найбільш низьку забезпеченість гумусом мають грунти Поліської зони: це грунти Березнівського району - 1,79%, Дубровицького - 1,79%, Зарічненського - 1,80% . Дещо вищі показники мають грунти лісостепової зони: Здолбунівського району – 2,56%, Радивилівського - 2,50%, Млинівського району – 2,41% .

В зв’язку з недостатньою кількістю внесення органічних добрив за останні роки помічено тенденцію до зменшення вмісту гумусу на 0,07%. Зниження вмісту гумусу спостерігається в Гощанському, Рівненському, Здолбунівському, Млинівському, Зарічненському, Дубенському районах .

В минулому році в господарствах області було внесено 968 тис. т органічних добрив, що складає на 1 га лише 2,4 т. Це навіть менше попередніх років (в 1999 р. - 3,2 т/га, в 2000 р. – 2,5 т/га). В той же час для забезпечення бездефіцитного балансу гумусу необхідно вносити на 1 га ріллі: в зоні полісся не менше 14-16 т, в зоні лісостепу – 12-14 т.

Агрохімічні властивості грунтів

Головним джерелом надходження поживних речовин у землеробстві і встановлення їх позитивного балансу є застосування мінеральних добрив, яким поки що немає альтернативи. Тому забезпечення повернення тих поживних речовин, що виносяться з врожаями за рахунок збільшення внесення мінеральних добрив – єдиний реальний вихід припинення деградації грунтів.

В області в середньому за 1986-90 рр. було внесено найбільше мінеральних добрив – 146,6 тис. т поживних речовин (233 кг/га діючої речовини). При цьому було одержано найбільший валовий збір зерна - в середньому 871,2 тис. т.

В 1996-2000 рр. внесення добрив зменшилось в 7,1 разів і становило 20,6 тис. т, при цьому зменшився і вал зерна, який склав 433,1 тис. т.

В 2001 році внесено лише 13,6 тис. т поживних речовин (33 кг/га), що в 7,5 разів менше ніж у 1990 р. (248 кг/га) і валовий збір зерна склав 372,5 тис.т (динаміка внесення добрив та вапнування грунтів за 1999-2001 рр. подана в табл. 2.3.9 (див. додатки).

Неухильний різкий спад у застосуванні мінеральних добрив становить небезпеку знищення фосфорно-калійного потенціалу родючості грунтів і доведення до критичного стану сільськогосподарського виробництва.

З метою одержання прогнозованого валового збору сільськогосподарської продукції в 2002 р. та наступні 2-3 рр. розраховано мінімальну, яка складає 27 тис. т поживних речовин, і оптимальну потребу в мінеральних добривах, яка складає 95 тис. т поживних речовин.

Розподіл грунтів області за забезпеченістю основними поживними елементами по схемі “низький вміст – середній - підвищений і високий” наступний.

За рухомим фосфором найбільшу площу займають грунти з низьким вмістом (35,5%), питома вага грунтів з середнім вмістом фосфору складає 32,6%, з підвищеним вмістом – 15,4%, з високим вмістом – 16,5%. Середньозважений показник забезпеченості грунтів рухомим фосфором в цілому по області становить 118,0 мг/кг грунту і знизився в цілому по області на 14,0 мг/кг, що складає 11,0%. Площі грунтів з дуже низьким та низьким вмістом Р₂О₅ збільшились за цей період на 5,9%. Збільшились площі і з середнім вмістом Р₂О₅ на 4,4%. Площі грунтів з підвищеним і високим вмістом Р₂О₅ зменшилися відповідно на 3,0 і 7,2%.

Значно гірше становище в забезпеченості грунтів обмінним калієм. Середньозважений показник вмісту К₂О в цілому по області складає 73,7 мг/кг грунту. З дуже низьким і низьким вмістом нараховується 64,7% обстежених площ. Близько 21,9% обстеженої площі належить до середньозабезпечених грунтів обмінним калієм, до класу з підвищеним вмістом відноситься 10,0% площ, а з високим – 3,4%. Площі з дуже низьким та низьким його вмістом збільшились на 20,7%, а площі з середнім, підвищеним, високим вмістом К₂О зменшились відповідно на 3,2, 8,5, 9,0%. Середньозважений показник вмісту К₂О знизився з 98,0 до 73,7 мг/кг грунту, що складає 25%.

Найбільше зниження вмісту обмінного калію відбулося у Радивилівському, Острозькому, Рівненському, Млинівському, Здолбунівському районах, що складає відповідно 52, 46, 29, 29, 26%%. Середньозважений показник знизився відповідно на 64,7, 55,6, 28,6, 36,0, 34,1 мг/кг грунту.

В ряді районів переважну частину площ займають грунти з дуже низьким вмістом К₂О: Костопільський – 92%, Володимирецький – 91,6%, Сарненський – 90,2%, Дубровицький – 88,6%, Березнівський – 88,3%, Радивилівський – 81,6%, Рокитнівський – 77,3%, Острозький – 71,0%.

Забрудненість грунтів внаслідок господарської діяльності

За зведеними даними відповідно до групування грунтів за вмістом рухомих форм важких металів, за забрудненням свинцем більш високий вміст мають господарства Дубенського району, середньозважений показник складає 11,5 мг/кг і відповідно Костопільський район – 10,5 мг/кг.

Щодо забруднення кадмієм, середньозважений показник складає 0,15 мг/кг, високий і дуже високий ступінь забруднення виявлено в господарствах Володимирецького району на площі 135 га, Дубенського району на площі 93,6 га, Здолбунівського району – 149,4 га, Млинівського району на площі 67,6 га.

За забрудненням рухомими формами ртуті грунти мають слабкий та помірний ступінь.

При проведенні агрохімічної паспортизації залишкових кількостей пестицидів, ГХЦГ, ДДТ, 2,4 Д амінної солі не виявлено.

Що ж до присутності забруднювальних речовин в грунтах на землях несільськогосподарського призначення, то спостерігається  перевищення ГДК за валовим вмістом  свинцю в 33% проб, відібраних в межах санітарно-захисних зон ВАТ “Волинь”, в 50% проб, відібраних на території Рівненського полігону твердих побутових відходів та в 50% зразків грунту, відібраних на територіях прилеглих до залізничного перегону “Рівне-Квасилів”.

При визначенні рухомого фосфору зафіксовані перевищення в зразках грунтів, відібраних в північній частині території, прилеглої до ВАТ “Рівнеазот”, та навколо відвалів фосфогіпсу цього підприємства. Ці перевищення обумовлені антропогенним впливом на довкілля.

При вибірковому обстеженні грунтів об’єктів природно-заповідного фонду Рівненщини (ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Соколині гори” Березнівського р-ну та ботанічного заказника загальнодержавного значення “Вишнева гора” Рівненського р-ну) забруднення важкими металами не виявлено.

Високий вміст нафтопродуктів в грунтах  зафіксовано на узбіччях автошляхів “Рівне-Острог” (біля с.Лідаво Здолбунівського р-ну), “Рівне-Київ” (біля с.Горбаків Рівненського р-ну) та “Рівне-Львів” (біля с.Омеляна Рівненського р-ну). Забруднені нафтопродуктами також території, прилеглі до залізничних полотен в районі с.Квасилів Рівненського р-ну, до АЗС в м.Рівне по вул. Київській та до асфальтних заводів в с.Озеряни Дубенського району і в м.Дубно.

Все це свідчить, що основними агентами забруднення грунтів в області виступають промисловість (хімічна і будівельна галузі), автотранспорт та сільське господарство, хоча внаслідок зменшення обсягів виробництва за останнє десятиліття спостерігається зменшення загального фонового навантаження грунтів токсичними речовинами, проте забруднення на локальних рівнях, особливо в зонах дії окремих промислових об’єктів та вздовж автотрас, і надалі залишається високим

Вплив наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

За програмою агрохімічної паспортизації сільськогосподарських угідь 2001 р. проводилось уточнення радіаційного стану території Гощанського, Зарічненського, Корецького, Острозького та Рівненського районів.

Також 2001 р. було завершено другий тур радіологічного обстеження області. За даний період було всього обстежено 646,3 тис. га угідь на цезій-137, з них 217,9 тис. га і на стронцій-90.

Щільність забруднення земель цезієм-137 понад 1 Кі/км² складає 73,9 тис. га (11,4%), з них понад 5 Кі/км² – 1,3 тис. га (0,2%).

Щільність забруднення сільськогосподарських угідь стронцієм-90 понад 0,02 Кі/км² мають 130,4 тис. га (59,9%).

За результатами першого туру радіологічного обстеження всього було обстежено 713,3 тис. га, з них щільність забруднення цезієм-137 понад 1 Кі/км² мали 157,1 тис. га (22%). Щільність забруднення стронцієм-90 знаходиться на тому ж рівні. Зменшення радіоактивно забруднених територій пояснюється зменшенням обсягів обстеження, в основному природних кормових угідь, природним розпадом радіонуклідів, виносом з урожаєм та міграцією радіонуклідів.

З метою уникнення надмірного надходження радіонуклідів з грунту в рослини на площах, де спостерігається їх високий вміст, необхідно здійснювати комплекс заходів, спрямованих на зниження коефіцієнтів переходу, а саме: вапнування кислих грунтів та внесення підвищених доз фосфорно-калійних добрив.

Крім цього загальна щорічна потреба у вапнуванні кислих грунтів по області становить не менше 50 тис. га. За 2001 рік практично провапновано лише 1168 га.

Для здешевлення проведення вапнування кислих грунтів слід ширше застосовувати місцеві вапнякові матеріали - вапняки, крейду, мергель, зернисті фосфорити, а також відходи промисловості, які містять в своєму складі карбонатну форму кальцію. Найбільш ефективним матеріалом в зоні лісостепу та полісся є відходи цукрового виробництва - дефекати, які містять 50-80% карбонатів у перерахунку на СаСО₃, 0,2-0,5% азоту, 0,2-0,7% фосфору, 0,2-0,7% калію, а також 10-15% органічної речовини.

В цих умовах значно посилюється роль біологізації землеробства, використання місцевих ресурсів для збереження та підвищення родючості грунтів, які можуть бути використані безпосередньо в господарствах.

Це використання місцевих форм і видів органічних добрив, застосування сидератів, розширення площ бобових та багаторічних трав тощо.

2.3.3. Використання окремих видів грунтів та земель

Кислі грунти

В загальній обстеженій площі земель частка кислих грунтів складає 49,1%. В порівнянні з попереднім туром обстеження площі кислих грунтів збільшилися лише на 1,5%. По районах становище набагато гірше, в деяких із них кислих грунтів 50% і більше: Дубровицький – 80,4% (збільшились на 21,4%), Рокитнівський – 77,3% (збільшились на 16,5%), Володимирецький – 71,0% (збільшились на 12,3%), Сарненський – 60,8%, Костопільський – 40,7% (збільшились на 20,2%).

Осушені землі

Загальна площа осушених земель становить 390,4 тис. га. Площа ріллі на осушених землях зменшилась на 1,6 тис. га за рахунок переводу її у перелоги.

Меліоративний стан осушених земель погіршується в наслідок  відсутності коштів на їх експлуатацію.

Деградовані, еродовані землі та рекультивація порушених земель

В межах області 657,7 тис. га орних земель за крутизною схилів поділяються на 5 видів згідно табл. 2.3.4.

На початок 2001 року в області обліковувалось 123,8 тис. га деградованих земель, протягом року проведено консервацію 20,5 тис. га, земель що потребують консервації - 103,3 тис. га (табл. 2.3.5.).

Табл. 2.3.5. Показники наявності деградованих і малопродуктивних земель та їх консервація в 2001 році

Дані про наявність порушених, відпрацьованих земель та їх рекультивацію приведені в таблиці 2.3.6.

Табл. 2.3.6. Наявність порушених, відпрацьованих земель та їх рекультивація, тис. га

Динаміка обсягів вжитих заходів щодо охорони земель в Рівненській області за 1999-2001 рр. приведена в таблиці 2.3.3 (див. додатки).

Таблиця 2.3.1. Земельний фонд

Табл. 2.3.2. Структура земельного фонду області за цільовим призначенням та власниками і землекористувачами

Таблиця 2.3.3.Заходи щодо охорони земель

Таблиця 2.3.4. Розподіл орних земель за крутизною схилів

Табл. 2.3.5. Показники наявності деградованих і малопродуктивних земель та їх консервація в 2001 році

Таблиця 2.3.6. Наявність порушених, відпрацьованих земель та їх рекультивація , тис. га

Таблиця .2.3.7 Відведення земель для несільськогосподарських потреб ,(га)

Таблиця 2.3.8. Види відводів земель для державних та громадських потреб

Табл. 2.3.9. Динаміка внесення мінеральних та органічних добрив, проведення вапнування кислих грунтів в господарствах Рівненської області за 1999-2001 рр.