Для того, щоб процеси екологізації суспільного виробництва набули прискореного розвитку, необхідно надати екологічну спрямованість всім юридичним і нормативним актам та документам, правилам, рекомендаціям і методикам, що застосовуються нині в практичній діяльності. Воднораз мають бути розроблені відповідні організаційний, економічний та фінансовий механізми реалізації програм екологізації виробництва й своєчасного здійснення природоохоронних заходів. Ці механізми в широкому розумінні в умовах переходу до ринкових відносин повинні включати в себе чітку й ефективну систему управління природоохоронною справою в місті, систему платежів за користування (використання) природними ресурсами та за забруднення навколишнього середовища, а також спеціальну систему оподаткування виробників-природокористувачів і забруднювачів, пільгових кредитів для них тощо.

Стосовно екологізації природоохоронних нормативів і правил слід зауважити, що йдеться про те, щоб для кожної міської екосистеми та її окремих компонентів були розроблені граничні рівні техногенних й антропогенних навантажень на них з урахуванням їх особливостей, специфіки навколишнього середовища та територіально-промислових, господарсько - побутових і рекреаційних комплексів міста. Екологічні нормативи і правила покликані сприяти успішному розв'язанню завдань з охорони довкілля та здійсненню заходів з його поліпшення, а також стати відправним пунктом для обгрунтування доцільності виділення на природоохоронні цілі відповідних коштів, зокрема капітальних вкладень. Дуже важливо, щоб подібні нормативи й правила базувались на врахуванні не лише гранично допустимих концентрацій чи викидів певних забруднюючих речовин, а й їх комулятивної дії на природне середовище та людину.

В умовах такого великого міста, як Київ, особливого значення необхідно надати екологічним факторам і нормативам як при розв'язанні виробничих та соціально-економічних завдань, так і при здійсненні архітектурно - проектувальних та будівельних робіт. Проте відсутність науково обґрунтованих екологічних нормативів поки що не дає можливості повною мірою враховувати екологічні фактори і тим самим належним чином впливати на методологію та методи регулювання соціально-економічного розвитку міста, планування його районів і житлових масивів, розміщення та територіальний перерозподіл виробничого потенціалу.

Зокрема, острота і актуальність останньої проблеми знайшла своє відображення в Указі Президента України "Про пріоритетні завдання в сфері містобудування" , де мова йде про удосконалення планування та забудови територій, забезпечення раціонального використання природних ресурсів то охорони природного ландшафту, здійсненні заходів по захисту життєвого середовища від шкідливого впливу техногенних та соціально -побутових факторів, а також небезпечних природних явищ.