|
Використання водних
об"єктів м.Києва досить різноманітне - для
рекреації і риборозведення, декоративне і т.д. Крім
того, води річок Дніпро та Десна, а також артезіанська
вода використовуються для водопостачання на
господарські, побутові та промислові потреби
міста.
Однією з головних особливостей і
наслідком соціально-економічного розвитку Києва є
залучення величезної маси води для
задоволення побутових і господарських
потреб населення.Причиною цього
є
безпрецедентне збільшення міського
населення. Якщо в 1900 р. у Києві проживали 260 тис.,
чол., в 1940 р. 930 тис., в 1960 р. 1174 тис., то в 1980
р. 2232 тис., а в 1998 р. 2700 тис. чол. У 1913 р. Для
водозабезпечення потреб міста побудована водопровідна
мережа довжиною 185 км і пропускною спроможністю біля
2,5 тис. відер (або біля 31 м3 на добу), а в 1995 р. відповідні
показники становили 3,3 тис. км і понад 1 млн.
м3 на добу.
В середньому за
останні роки забір прісної води питної якості в місті
становить біля 1100 млн.м 3, в тому числі для виробничих потреб біля 55%, для
господарсько-питних - більше 40%. ( Таблиці Показників)4.1
4.2
4.3
4.4
Водні
ресурси Києва оцінюються середньорічним стоком Дніпра,
який складає біля 44 км3, а в маловоді роки зменшується
до 27 км3. Частка
стоку малих рік дуже незначна і в структурі водозабезпечення
не перевищує 2 % міських
потреб.
Основними джерелами водопостачання для
Києва є річкові води Дніпра
( 59%) і Десна
(30 %), а також підземні води (І %). Оцінені запаси
підземних вод становлять 300 млн.
м3. За
станом на 01.01.1996 року на балансі підприємства по
експлуатації артезіанських свердловин ДКО
"Київводоканал" знаходиться 369 свердловин з
загальною потужністю 418 тис.м3 на добу. Крім того, використання
підземних вод здійснюється за рахунок 298 відомчих
артезіанських свердловин, загальною потужністю 174
тис.м3 на
добу.
Питоме водоспоживання в місті на
1 чоловіка складає більше 440 л на добу. Це досить
високий показник, який перевищує середнє значення по
Україні приблизно на 100 л. Сьогодні водозабір у Києві
становить стільки, скільки в Волинської, Закарпатської,
Рівненської, Сумській, Тернопільській і Чернівецькій
областях разом.
У структурі загальних потреб
Києва у воді майже однакові частки припадають на
господарсько-побутовий і промисловий сектори. У
об'ємі водозабору комунальними підприємствами 15 %
складають втрати води при транспортуванні, 66 %
господарсько-питне забезпечення населення, 6 % власні
виробничі потреби, а 13 % передаються для використання
промисловим об'єктам, установам і організаціям. У
промисловому секторі основна частка (95 %)
водокористування припадає на 36 підприємств, в тому
числі майже 85% загальних промислових потреб у воді на
ТЕЦ-5. 117 промислових об'єктів мають власні водозабори.
Разом з тим майже всі підприємства і організації
отримують воду з комунального водопроводу.
Потрібно
зазначити, що водокористування у Києві відрізняється
істотною територіальною диференціацією:
62 % всіх потреб міста у воді зосереджені на
лівобережній частині, що займає
біля 35 % його території.
Тільки в Харківському районі, де знаходиться ТЕЦ-5,
частка водокористування складає понад 46 % від його загальноміського об"єму (див.
табл. 4.7
).
Скид відпрацьованих вод у водні об'єкти
здійснюють 28 підприємств. 7 водокористувачів м. Києва
скидають промислові стоки безпосередньо в р. Дніпро та
інші водойми, а це майже 95 % загального об"єму
стічних вод. Інші підприємства скидають забруднену воду
до міської каналізації (як з попередньою очисткою, так і
без неї), після чого вона потрапляє на очисні споруди
Бортницької станції аерації.
Загальні показники скидів у природні
об" єкти
показує наступна таблиця:
Скид
забруднених стічних вод у природні поверхневі водні
об'єкти у 1997 році (млн.м 3)
| |
Всього скинуто забруднених
стічних вод |
у тому числі: |
Частка забруднених стічних вод у
загальному водовідведенні, % |
|
|
Без очищення |
Недостатньо
очищених |
|
|
Київ |
534 |
37 |
496 |
62 |
Поряд з промисловими та комунальними
скидами одним з головних джерел забруднення
регіонального басейну р. Дніпро є зливові стоки.
Поверхневі стічні води з території міста відводяться
мережею колекторів зливової каналізації через 41 випуск
в р. Дніпро, при цьому лише на 5 з них збудовані очисні
споруди.
В результаті скидів в водойми
потрапляють такі забруднюючі речовини, як азот
амонійний, сульфати, мідь, фосфор, хлориди, ртуть, цинк,
кадмій, тощо. Крім того, в воду потрапляють дуже
небезпечні біологічні речовини, солі важких металів,
нафтопродукти, феноли, СПАР, пестициди, нітрати.
У 1995 р. у водні об'єкти скинуто 31 т
нафтопродуктів, 37 тис. т сульфатів, 38 тис. т
хлоридів, 4,6 тис. т
нітратів, 39 т синтетичних активних речовин,
205 т заліза, 6,2 т міді, 27 т цинку, 10 т
хрому6+, 2 кг ртуті, 8
т алюмінію, 18 тис. т зважених речовин. В 1997р. було
скинуто разом з стічними водами близько 418.5 тис. т
забруднюючих речовин (сухий залишок, який не
лімітується, в цій сумі дорівнює 227.3 тис. т).
У останні роки зберігається стійка
тенденція до зменшення попиту на воду з боку промислових
підприємств, пов"язана з небаченою економічною кризою.
За 1991 1995 рр. виробництво промислової продукції у
Києві скоротилось на 40 %. Аналогічні зміни відбуваються
і в динаміці водокористування. Однак, незважаючи на
значне скорочення обсягів виробництва, підприємства
збільшили скиди забруднюючих речовин. Хоч потужність
очисних споруд в 1,2 рази перевищує об'єм стічних вод,
що потребують очистки, у водні об'єкти скидається 545
млн.м 3
забруднених стоків, що в 2,5 рази більше, ніж в 1990 р.
У місті майже відсутні очисні споруди на зливовій
системі каналізації. Внаслідок старіння і зносу
водозабезпечувального, каналізаційного і очисного
обладнання, а також скорочення об'ємів фінансування
водоохоронних і водозберігаючих заходів зростає
небезпека масових технологічних аварій, що почастішали у
Києві за останні роки. З промисловими стічними водами на
комунальні очисні споруди, не розраховані на очистку
промислових стоків, понад нормативів надходять дуже
небезпечні забруднюючі речовини.
|
|
